БУДЬ ЛАСКА ЗАЧЕКАЙТЕ, ЙДЕ ЗАВАНТАЖЕННЯ ДОКУМЕНТА ...
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ЛИСТ
від 29.06.2021 р. N 14580/6/99-00-07-05-01-06

Щодо розгляду звернення

Державна податкова служба України розглянуло звернення щодо питань застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) та ведення касових операцій і повідомляє.
Правові засади застосування РРО та/або програмні РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України від 06 липня 1995 року N 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) (далі - Закон N 265), дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх громадські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та безготівковій формі.
Встановлення норм щодо незастосування РРО та/або програмних РРО у інших законах, крім Податкового кодексу України (2755-17) (далі - Кодекс), не допускається.
Статтею 2 Закону N 265 визначено, що розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або у разі повернення товару (відмови від послуги) - оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Пунктом 1 та 2 ст. 3 Закону N 265 визначено, що суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій або безготівковій формі (із застосуванням платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО та/або програмні РРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій та надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї РРО чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний РРО QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому містяться, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
Враховуючи зазначене та у відповідь на питання 1 запиту щодо необхідності застосування РРО та/або програмний РРО, якщо підприємство здійснює виключно безготівкові розрахунки, повідомляємо.
Можна не застосовувати РРО та/або програмний РРО при отриманні оплати у безготівковій формі, здійсненої споживачами:
шляхом переказу коштів із розрахункового рахунку на розрахунковий рахунок через установу банку (IBAN, онлайн банкінг);
шляхом безпосереднього внесення готівки через касу банку для подальшого перерахування на розрахунковий рахунок;
через платіжний термінал та/або ПТКС, який належить банку.
Такі операції не відносяться до розрахункових у розумінні Закону N 265, а є розрахунковими банківськими операціями у розумінні Закону України від 07 грудня 2000 року N 2121-III "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) .
Разом з тим, повідомляємо, що відповідно до пункту 14 статті 9 Закону N 265 передбачено, що РРО та/або програмний РРО не застосовуються при здійсненні розрахунків за послуги, у разі проведення таких розрахунків виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів.
У відповідь на питання 3 зазначаємо, що у випадках отримання оплати за товари (послуги) в позаробочий час, РРО та/або ПРРО слід застосовувати на підставі виписки фінансової установи про надходження коштів, не пізніше наступного робочого дня, з дотриманням хронології здійснення розрахункових операцій.
Крім того зазначаємо, що якщо товар оплачується за допомогою ЕЦП, то кошти на рахунок товариства будуть надходити від еквайра, а не від держателя ЕЦП. При цьому, еквайр самостійно визначає порядок обліку торговців, з якими він має укладені договори, та не надає споживачу розрахунковий документ у розумінні Закону N 265, що на разі підтверджено Постановою Верховного Суду України від 16.04.2021 р. N 520/7835/19.
Цю позицію ДПС підтвердив і НБУ листом від 24.04.2020 р. N 57-0009/20338, де зазначив, що тільки операції, здійснені шляхом переказу коштів з рахунку платника, без використання ЕЦП, на рахунок отримувача, не належать до розрахункових операцій в розумінні Закону N 265.
Враховуючи зазначене, ДПС вважає, що виконання вимог банківського законодавства не звільнює суб’єкта господарювання від обов’язку виконувати вимоги податкового законодавства, продаж товарів має супроводжуватись видачею споживачу розрахункового документі встановленої форми і змісту для захисту своїх законних прав у випадку продажу йому товару неналежної якості, тому поширення дії пункту 14 статті 9 Закону N 265 на продаж товарів ДПС вважає недоцільним.
Щодо наявності первинних документів на товар/послугу платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця та включення до доходу його власних коштів, внесених на поточний рахунок як поповнення обігових коштів (питання 4 та 2).
Згідно зі статтею 42 Господарського кодексу України (далі - ГКУ (436-15) ) підприємство - це самостійна, ініціативна, систематична, на власних ризик (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання доходу.
Відповідно до статті 44 ГКУ підприємство здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності, самостійного формування підприємцем програми діяльності, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику, вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом.
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлені главою I розділу XIV Кодексу.
Порядок визначення доходів та їх склад для платників єдиного податку першої - третьою груп визначено у статті 292 Кодексу.
Відповідно до підпунктів 1 пункту 292.1 статті 292 Кодексу доходом платника єдиного податку фізичної особи - підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або без готівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 статті 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Крім того, перелік доходів, які не включаються до складу доходу платника єдиного податку, визначено пунктом 292.11 статті 292 Кодексу.
Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або без готівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта прийому-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (пункт 292.6 статті 292 Кодексу). Постановою Національного банку України від 12.11.2003 р. N 492 (z1172-03) (у редакції постанови Правління Національного банку України від 01 квітня 2019 року N 56) затверджена Інструкція про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів (далі - Інструкція), відповідно до пункту 5 розділу I якої клієнти мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської/підприємницької/інвестиційної/незалежної професійної діяльності/діяльності, яка не пов’язана з підприємницькою, і власних потреб.
Згідно з пунктом 14 розділу I Інструкції за поточними рахунками, що відкриваються банками клієнтам - резидентам у національній валюті, здійснюються всі види розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Забороняється використовувати поточні рахунки фізичних осіб, що відкриваються для власних потреб, для проведення операцій, пов’язаних із здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності. За поточними рахунками в національній валюті фізичних осіб - резидентів здійснюються всі види розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України, які не пов’язані із здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності.
Крім того, Законом України від 14 липня 2020 року N 786-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України (2755-17) щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб - підприємців" (далі - Закон N 786) зокрема, внесені зміни до пункту 296.1 статті 296 Кодексу.
Так, з 01 січня 2021 року згідно з пунктом 291.1 статті 296 Кодексу фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.
Облік доходів та витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді.
Для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (абзац перший пункту 44.1 статті 44 Кодексу).
Слід зазначити, що наказом Міністерства фінансів України від 26.11.2020 р. N 728 "Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства фінансів України від 19 червня 2015 року N 579" з 01 січня 2021 року втратили чинність форми Книги обліку доходів, Книги обліку доходів і витрат та порядки їх ведення, затверджені наказом Мністерства фінансів України від 19.06.2015 р. N 579, та скасовано реєстрацію книг у податкових органах.
Проте, зміни запроваджені з 01.01.2021 р. Законом N 786 щодо обліку доходів і витрат у довільній формі (в паперовому вигляді (зошиті, журналі тощо) чи в електронному вигляді (в електронній таблиці у файлі Excel, Word тощо)), не скасовують обов’язку дотримуватися платниками єдиного податку першої - третьої груп вимог заповнювати податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця (далі - податкова декларація) на підставі первинних документів у відповідності до норм пункту 44.1 статті 44 Кодексу, які мають право вивчати та перевіряти контролюючі органи під час проведення перевірок згідно з підпунктом 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 Кодексу.
Отже, кошти, що надійшли на розрахунковий рахунок, який відкрито фізичною особою для здійснення підприємницької діяльності, включаються до доходу фізичною особо - підприємця - платника єдиного податку, з врахуванням вимог статті 292 Кодексу.
У відповідь на питання 5 щодо можливості виплати орендної плати фізичним особам, повідомляємо.
Згідно з п. 11 розділу I Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 р. N 148 (далі - Положення N 148), касові документи - це документи (касові ордери та відомості на виплату готівки, розрахункові документи, електронні розрахункові документи, квитанції програмно-технічних комплексів самообслуговування, відомості закупівлі сільськогосподарської продукції, інші прибуткові та видаткові касові документи), за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, звіти про використання коштів, а також відповідні журнали встановленої форми для реєстрації цих документів та книги обліку.
Пунктом 26 розділу III Положення N 148 передбачено, що видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки підписуються керівником і головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником. До видаткових ордерів додаються заяви на видачу готівки, розрахунки.
Підпис керівника установи/підприємства на видаткових касових ордерах не обов’язківа, якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах, заявах, розрахунках є його дозвільний напис.
Підприємства, що займаються закупівлею товарів сільськогосподарської продукції, проведення розрахунків за які не врегульовано законодавством України, здійснюють видачу готівки здавальникам такої сільськогосподарської продукції за відомостями, у яких зазначаються прізвища здавальників, їх адреси, обсяги зданої продукції і сума виплаченої готівки, що підписуються здавальником.
Крім того, пунктом 27 розділу III Постанови N 148 передбачено, що касир вимагає пред’явити паспорт або інший документ, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаний на території України для укладення правочинів, у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам установи/підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), одержувачі пред’являють паспорти чи документи, що їх замінюють, якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, та розписуються у відповідній графі документа.
Видача готівки фізичним особам, яких немає в штатному розписі установи/підприємства, проводиться за видатковими касовими ордерами, що виписуються окремо на кожну особу, або за окремою видатковою відомістю.
Враховуючи вищевикладене, ДПС вважає, що питання видачі виплат орендної плати (за видачу паїв в оренду) врегульовано Постановою N 148 та має проводитись у касах підприємств.
Окремо зазначаємо, що у разі надходження змін до вказаних нормативно-правових актів, такі пропозиції будуть розглянуті і відповідно до вимог чинного законодавства будуть надані зауваження та пропозиції.
Директор Департаменту податкового аудиту Ірина УДАЧИНА